Вогняний Пророк

Якщо уважніше вдивитися в навколишній світоустрій, легко виявити, що люди все ще продовжують уникати щиросердних зусиль і роботи над собою, обираючи шлях найменшого опору. Тому все ще актуальна мудрість прадавнього пророка Заратуштри, який вчив, що ні в небі, ні на землі немає ніякого пекла, окрім того, що створює сама людина.

Сучасна людина знає про Заратуштру в основному по книзі Фрідріха Ніцше "Так говорив Заратустра". Історичність особистості пророка час від часу зазнає сумніву. Щоправда, проповіді Заратуштри "Гати", які дійшли до нас, а також цілий ряд наукових досліджень свідчать про існування такої людини в дійсності.

Віз життя 

Близько 2700 років назад в часи царя Гістаспа в прадавньому роді Спитама племені магів, що колись виділився із середовища арійських племен у західній частині Ірану, з'явився у світ хлопчик. Передвіщене в сні народження бачилося його матері, яка мала ім'я Дайдай ("Божествена риба"), як благословення для всього миру. Свідки розповідали, що коли він народився, то не заплакав, а засміявся. Засновником роду Спитама був мідійский проповідник Зара-Іштар, що жив ще 9300 років тому в невеликому містечку Раї, руїни якого знайшли на околицях Тегерана. Члени цього роду з покоління в покоління ставали проповідниками й передавали один одному накопичені століттями мудрість і знання. Юному Заратуштрі призначено було стати засновником нової іранської релігійно-філософської школи, щоб "навчити царів мислити, говорити й діяти відповідно до Вищого Закону", а його віршовані записи "Гати" стали згодом найважливішою частиною "Авести" — священної іранської книги. Мова сімнадцяти великих гімнів "Гати" виявилась на диво близькою до мови індійської "Ріг Веди".

З семи років хлопчика почали навчати священному знанню. Навчання було усним, тому що іранці не знали писемності, і полягало у вивченні різних обрядів і великих мантр, складених мудрецями попередніх поколінь. Уже в 15 років (тоді вважалося, що зрілість досягається саме в цьому віці) Заратуштра став самостійним священиком. Його ім'я приблизно означало — "власник старого верблюда" (заратарат — "старий", уштра — "верблюд",). Таке просте, "зовнішнє" ім'я пророка було покликано охороняти свого носія від впливів шкідливої магії —адже важко заподіяти чаклунська шкоду людині, що називає себе настільки невибагливо. Дійсне ж, таємне ім'я Заратуштры зберігалося у великій таємниці й нам невідоме.

Сам він називав себе "мантран" — автор мантр. Усю свою молодість Заратуштра провів, блукаючи у пошуках Істини, поки нарешті, у віці 30 років не отримав одкровення. Його навчання називається Зороастризм. До цього люди сповідували багатобожжя, прославляючи богів у формі елементів природи. Заратуштра ввів єдиного бога Ахура Мазду, Бога Світла, і відкинув культ інших божеств. Він заборонив криваві жертвоприношення (у жертву приносили до ста биків), і проповідував добре ставлення до тварин. Згідно з його вченням, на противагу Богу Світла діє Ариман — принцип зла. Безсумнівно, добро восторжествує, зрештою, але кожна людина повинна сама зробити свій вибір і боротися, щоб прискорити перемогу.

Одноплемінники Заратуштри відмовилися прийняти нову релігію й зберегли стару. Тоді пророк поніс своє навчання в Східний Іран (Персиду). Він домігся прихильності Каві Віштаспи, правителя Арьешаяни (сучасні Туркменістан і Афганістан). Це розсердило правителів сусідніх держав, і вони загрожували цареві війною. Але Віштаспа відмовився виконати їхньі вимоги, виграв війну й оголосив навчання Заратуштри офіційною релігією всього Східного Ірану.

Якось Заратуштра і його учень Віштаспа (король став відданим учнем Пророка) їхали на старому возі бідного селянина, котрий погодився підвести їх до найближчого міста. "Скажи мені, Учитель, чого в цім житті більше — добра або зла?" — запитав учень Мудрого. "Життя - це обід колеса воза, — відгукнувся Заратуштра. — У ньому всього вистачає, але добра значно більше. Подивися, чи бачиш ти, як одна його сторона завжди йде вниз, а інша спрямовується догори? Горе тому, хто розслабиться й піде слідом за колесом або ж буде тягти його вниз. Рано чи пізно обід колеса пройде по землі й розчавить його. А ще когось колесо підносить до самих висот, а коли він загордиться, ця сила невблаганно починає нести його до землі й знову колись розчавить. Інший же, кого життя тягне вниз, терпляче пробирається по ободу, намагаючись випередити колесо й добратися до самого верху. Це добро, яке дається працею й терпінням і яке обертає Колесо Життя. Одних воно підносить, інших опускає. Але насправді, колесо - це всього лише частина воза, і ми з тобою сидимо на ньому і їдемо в потрібну сторону".

Вогонь Істини

Заратуштра вчив, що наприкінці століть відбудеться загальне Воскресіння, за яким піде Останній Суд, коли праведні будуть відділені від грішних. Божества розплавлять увесь метал у горах, і він потече на Землю розпеченою рікою, і всі люди повинні будуть пройти крізь цю ріку. Після Суду Ахура-Мазда дасть людям містичний напій "білу сому", вживши який, вони стануть безсмертними, єдиними в думках, словах і справах, не постаріють, не будуть знати хвороб і тління, і вічно радітимуть у Царстві Бога на Землі.

Заратустра був першим пророком, який учив про рай і пекло, про прийдешнє Воскресіння й про загальний Останній Суд. Порятунок кожної людини залежить тільки від сукупності його думок, слів і справ, і втручатися в це з жалю або примхи не може жодне Божество. У день Суду люди будуть тримати відповідь не тільки за долю власної душі, але й розділить загальну для всіх відповідальність за долю всього світу.

Священним символом для послідовників навчання Заратуштры був вогонь, якому пізніше стали поклонятися в спеціальних храмах-вежах. Усередині такого храму, як правило, ставився двометровий чотириступінчастий кам'яний вівтар, нагорі якого у величезній латунній чаші містилося Священне Полум'я. Від інших приміщень храму зал з вогнем відгороджували так, щоб віруючі, що моляться, не могли бачити саме полум'я, а бачили лише його відблиски на стінах. Вогонь на вівтарі надавав людям сили в боротьбі зі злом, до Священного Полум'я могли доторкатися тільки жерці, що надягали спеціальні білі халати, білі шапочки й білі маски на обличчя. Вогню не тільки служили, за ним доглядали як за живою істотою, очищали його й обновляли. Найкоштовнішим видом вогню вважався вогонь від удару блискавки в дерево, його довго чекали й ретельно берегли.

Заратуштра прожив при дворі Віштаспа довге життя, був тричі одружений і мав декількох дітей. Він загинув від рук бактрійских кочівників, що воювали проти Віштаспа. Після загибелі Заратуштри частина його учнів переселилася в Західний Іран (Мідію) і перевернула на свою віру плем'я "магів". Потім царі роду Ахеменідів поширили навчання Заратуштри й свою владу на всі прилеглі області.