Темний Вчитель

Вода, як найм’якіший, гнучкий і спонтанний елемент світобудови, має властивість набирати форми будь-якої посудини, яка її містить. У неї відсутні особисті бажання, проте не існує перешкод, яких би вода не подолала. Цим вона подібна Дао — природньому плину життя. Саме такий шлях вищої чесноти, що приводить до чистоти помислів і устремлінь пропонував людству Лао Цзи. Але його вчення було незрозуміле людям і тому ще при житті він отримав прізвисько "Темний Учитель".

Чи Ер, так в дійсності звався Лао Цзи, народився в 604 році до н.е. неподалік сучасного Пекіна, в селі Цюйжень, що розташовувався на території древньокитайского царства Чу. За легендою, він народився вже із зовнішністю старця, що символізувало його вроджену мудрість. Ім'я Лао Цзи й означає в перекладі "мудрий старець". Він був старшим сучасником ще одного великого древньокитайского мудреця — Конфуція.

Одержавши гарну освіту, Лао Цзи якийсь час обіймав посаду придворного історика й хранителя архівів царської бібліотеки. Він довго жив у столиці царства, багато трудився над літературними й іншими текстами, міркував і розмовляв з людьми.

За словами китайського історіографа Сим Цяня (145-86 роки до н.е.): "Лао Цзи був високого зросту, мав гарні брови, довгі вуха, широке чоло, але рідкі й некрасиві зуби, чотирикутний рот з товстими потворними губами". Втім, не одна зовнішність, як відомо, визначає людину. "Дожив він до 160 років — продовжує Сим Цянь, — завдяки своєму святому життю, згідно з Дао".

Лао Цзи був одружений, і його син Зі служив на військовій службі, до якої сам Лао Цзи ставився вкрай негативно. Уже в зрілому віці, передбачаючи падіння й крах царської династії Чжоу, він залишив державну службу й оселився у відокремленій печері вдалині від людей і цивілізації. Конфуцій відвідав одного разу Лао Цзи і охарактеризував його так: "Уявіть собі дракона, що кільцями величезного тулуба обгортає весь всесвіт, — такий розум Лао Цзи".

Лао Цзи багато мандрував, знову й знову вертаючись назад — у печеру. Відвідавши якось Індію, він був настільки вражений глибиною моральності індусів, що свій рідний Китай з тих пор називав не інакше, як "країною варварів". Приблизно у віці 95 років Лао Цзи сильно зневірився в людях. "Вірні слова не витончені. Гарні слова не заслуговують довіри. Добрий не красномовний. Красномовний не може бути добрим. Знаючий не доказує, той, що доказує, не знає". Тоді він сів на буйвола й вирушив на захід у гори вмирати. На кордоні царства його зупинив китайський прикордонник і, у якості шанувальника вчення Старця, попросив викласти своє вчення на папері, загрожуючи не пропустити Лао Цзи через кордон, якщо той відмовиться. Мудрець зовсім не збирався викладати свої погляди письмово, але погодився й протягом декількох днів написав Дао Дэ Дзин, що складається з 5 000 ієрогліфів.

"Із глини роблять посудини, і, оскільки усередині посудини порожні, з'являється можливість використовувати їх. Збудований дім всередині порожній, тому з'являється можливість використовувати його. Наявність предметів приносить користь, а наявна в них порожнеча робить їх придатними до вживання. Дао — це порожнеча".

Символом Лао Цзи і його вчення є Інь Ян. Дві краплі обертаються одна навколо іншої, закручуючись у спіраль і утворюючи центр — абсолютну рівновагу, невидиму оком порожнечу — нескінченну, ніким не створену. Вона "сама собі стовбур, сама собі корінь" і беспристрастно охоплює й вміщає в себе все, подібно бездонному небу.

Досягнення стану тиші всередині дає нам рівновага. Одного разу встановивши цей баланс, ми стаємо безсторонніми, тому що знаємо, що можемо розв'язати будь-яку проблему, подолати перешкоду й ніщо не може розладнати нас, тому що ми вище всіх цих речей. Таке послання мудрого Лао Цзи, настільки ж прадавнє, наскільки й сучасне.