Лада

«У ті далекі часи, коли світ тільки зачинався, не було ні неба, ні землі, лише простиралося довкіл синє море, а на ньому — явір зелений, Дере­во життя, що дарувало світові Ладу, Богиню світової гар­монії. Ця Богиня Всесвіту, краси та любові стала Матір'ю всього сущого. Ши­роко розпростерла Премудра Мати світом своє яскраве небесне склепіння із усіма небесними світилами. Із того Всесвіту вийшло повітря, з повітря — вогонь, з вогню — вода, а з води постала земля. Тоді чарівне магічне сяйво Божественного тіла Богині, прикрашеного смарагдами та іншими коштовностями та різно­кольорова одежа, очищена небесним вогнем, золотим світлом розпросторилося на всі боки. Богиня-Мати завжди сліпучо прекрасна. Ніжно любить її Ладо за ту вічну миловидну усмішку, бо для нього то єдиний день творення Духу на землі і на небі. З тієї сивої давни­ни Лада і Ладо стали Богами-подружжям та символом лебединої вірності.

Ще багато спливе у просторі часу, доки відкриється нескінченний прос­тір і з безмежного неба поллється на землю золоте ім'я дощу. Запліднить молоко — сім'я Матері-Землі і розквітне природа в довкіллі, а із магічно-червоної природи стане найкраще її творіння - людина.

В ім'я Всевидющого ока, Творця Вирію, довго довелося Небесному По­дружжю попрацювати над тілом людини. Щоб збудувати храм Душі. Бо­гиня-Мати покликала Свідомість світу, та всі земні стихії: воду, вогонь, землю, повітря. Без води не може довго прожити людина. Вогонь і вода підтримують її життєздатність. Сонячне і місячне проміння прони­зує все живе на землі. В тілі людини є своє сонце і місяць, а також священ­ні ріки, священні сади, вівтарі, ворота Духу. Храм людини — то святе місце, де служить Господу наше Я, або душа. В тілесний храм ведуть 9 воріт, які розташовані в ніжній і верхній половині тіла. Через тім'я, яке ви­разно видно у народженої дитини, і яке після 7 місяців закривається, вхо­дить душа; через нього вона і виходить із храму людського тіла.

Через той Храм пролягають Три Ріки, в які впадають безліч струмочків, що живлять її. Велика ріка, інакше «Шлях Душі», тече від нижніх воріт вгору по спинному хребту до Верхніх Воріт. Цей Великий шлях з'єднує лю­дину із Всесвітом. По обидві сторони Великої ріки течуть до верхніх воріт ще дві ріки. Вони декілька разів перетинають Велику ріку. В цих трьох рі­ках переплітається сонячна і місячна енергія душі. Це вогненне полум'я життя очищає їх шлях і спалює все зле. Богиня мудрості наповнює ці ріки Вогнем Любові і коли вони виходять з правих і лівих берегів, відбувається злиття сонячної та місячної енергії в одну, яку випромінює той Храм. Тоді настає кохання і до людини приходить натхнення творити...»