Трипільська культура

Згідно розповсюдженій думці, наша цивілізація бере свій початок з древнього  Межиріччя — держави Шумер, яка колись розташовувалась між ріками Тигр та Євфрат. Є також версія, що матір’ю європейської цивілізації виступає виключно Древня  Греція.Але якщо уважніше поглянути на загальноєвропейський історичний процес,   виявиться, що набагато раніше від Шумерів на території Європи вже існувала велика область с розвиненими ремеслами, містами тощо, відома в науці під назвою «Стара Європа». Стара Європа — це перший на європейському континенті осередок землеробства й скотарства. Архітектура, технології, релігійні ідеї пізнішої античної Греції, Великого Риму, середньовіччя тощо, за великим рахунком, отримані у спадок від Старої Європи. Деякі дослідники називають цю епоху "золотим віком" і згадують про неї, як про часи неабиякої гармонії в житті людини. Поняття «Стара Європа» (мається на увазі Європа VI — Ш тисячоліття до н.е.), запроваджене  американською дослідницею древнього світу Марією Гімбітус. В межі Старої Європи потрапляли території таких сучасних країн, як Греція (згадувана “мати цивілізації”,  яка була невід’ємною й органічною часткою цієї Старої Європи), частина Італії й Австрії, Болгарія, Чехія, Румунія, Сербія, Хорватія, Македонія, Чорногорія, Угорщина, Словакія, Польща. Поступово її кордони сягнули  Дніпра на сході, охоплюючи значну частину сучасної України. Давні європейці активно використовували винайдену мідь, срібло, і навіть золото (наприклад, золоті скарби, знайдені в похованнях декількох поселень того часу на теренах Болгарії).

Трипільська культура (VI — III тисячоліття до н.е.), що займала в ті часи саме територію України, безсумнівно, була невід’ємною й генетично спорідненою часткою Старої Європи, її східним форпостом на кордоні з племенами мисливців та рибалок. І хоча на початковому етапі свого існування Трипілля було лише околицею того землеробського світу, з часом воно  відокремилось у самостійний розвинений центр. Але її зв’язки зі Старою Європою протягом усього часу існування не переривались.

Вінцем понад двотисячолітньої історії трипільської культури стали поселення-міста, деякі з котрих нараховували тисячі будинків з населенням, що перевищувало десятки тисяч мешканців. Шість тисячоліть назад, за тисячу років перед появою древніх Шумерів, ці гігантські, як на той час,  міста вже стояли на території сучасної України. Забудовувались вони головним чином по колу. Але  деякі були  й  овальної форми,  в плані нагадуючи людську стопу (як, наприклад, поселення-гігант поблизу села Тальянки, Черкаської області) — подібний унікальний план ніколи ніким не повторювався за всю історію будування міст.

Зводились міста головним чином з військово-стратегічною метою, хоча створювати їх у таких великих розмірах, на думку дослідників, було справою економічно невигідною. Трипільські будівничі винайшли оригінальний тип укріплень цих наймогутніших у Європі тих часів фортець. Витягнуті прямокутні будинки розміщувались паралельно один одному на дуже малій відстані, глухими торцевими стінами назовні. Виходив такий собі суцільний неприступний мур із житлових будівель.

Від кого  оборонялись мешканці трипільських міст? Дослідження виявили, що  в ті часи на прилеглих територіях не було племен, які б дорівнювали Трипіллю за кількістю народонаселення й рівнем озброєності. Тому вчені роблять висновок: оборонялись трипільці від власних співвітчизників. Справа в тому, що головною цінністю у трипільському суспільстві була земля. І саме за  володіння земельними угіддями й точилася боротьба.    

Але, все ж таки,  той унікальний час  може слугувати нам прикладом життя людини в умовах, коли конфлікти, якщо й виникали, то зовсім не з релігійних або інших абсурдних причин, які часто-густо спостерігаються сьогодні. Давня людність просто боролася за виживання. Це був  своєрідний природний відбір,  де нема місця ані злобі, ані будь яким іншим егоїстичним інтересам — лише необхідність жити.

Серед багатьох таємниць, що їх розкриває нам трипільська культура, далеко не останнє місце займають різноманітні таємничі знаки, покладені в основу розписів знаменитої трипільської кераміки, трипільської пластики, а також розписів трипільських будинків, де закладені секрети створення світу і його еволюції. Без сумніву, трипільці володіли цілісним інтегрованим знанням про Час і Простір, про Дух і Природу, які уособлювалися для мешканців Трипілля в образі Матері-Землі (її образ у вигляді глиняних скульптурок знаходять у великій кількості на трипільських поселеннях).  які уособлювалися для мешканців Трипілля в образі Матері-Землі (її образ у вигляді глиняних скульптурок знаходять у великій кількості на трипільських поселеннях). Носії трипільської культури визнавали триєдину картину світобудови. Мудрий і глибокий погляд на світ відкривається нам при вивченні неповторного трипільського розпису на керамічному посуді. Для трипільського орнаменту характерне тричасне ділення світу. Аналогії цього зустрічаються в гімнах Ригведи: Свах — верхне небо, Бгувах — повітряний простір із зірками, Сонцем і Місяцем, й Бгух — земля, грунт. По суті, трипільський розпис є точною ілюстрацією 10 гімну Рігведи, що повторює всі його ознаки й деталі. Особливу увагу трипільці приділяли символам свастики, спіралі й похідний від неї знак Інь Ян.

Трипільська культура, розповсюдившись на величезних просторах, зайняла земель більше, аніж будь яка сучасна їй культура Європи. Кілька трипільських племінних союзів поділили між собою сотні тисяч гектарів земельних угідь на території сучасної Румунії, Молдови й України.

На протязі тисячоліть спадком Трипілля користувались, часто цього не прочуваючи,  народи бронзового віку, легендарні арії,  кіммерійці, скіфи тощо.

Користуємось сьогодні й ми. От лише один приклад: на думку багатьох  дослідників, наші, слов’янські релігійні свята — Івана Купала, Пасха, Різдво тощо — своїм корінням сягають саме Трипілля — часів перших на українській землі землеробських громад.