Батько Мудрості

 В наш час, коли цінності перекручені, дуже легко заблукати. Багато шукачів Істини потрапили до неправильних учителів, лжегуру, які підробляються під великих святих минулого і їх імена. Приклад д дійсного Вчителя являє собою Сай Баба з Ширды, мудрець, що жив сто років тому в Індії.

 Нікому не відомо, де народився Сай Баба. Багато хто намагалися про це довідатись, але задовільної відповіді або яких-небудь відомостей так і не отримали. Відомо тільки, що він з'явився на світ в родины брамінів (індійські жерці). Є припущення, що батьки покинули немовлят, і що його знайшов і всиновив факір, але тому немає ніяких доказів. Навіть ім'я Сай Баба не належало йому ("Сай" означає на перському "святий", а "Баба" — "батько").

Вперше його побачили шістнадцятирічним хлопчиком, котрий сидів під деревом в Ширді, маленькому селі в штаті Махараштра. Там він і залишався протягом шістидесяти років, до самої своєї смерті в 1918 році. Парубка зі світлим кольором шкіри помітили сидячим в асані (позі йога). Жителі села були вражені, побачивши хлопчика, що робив аскетичну практику, незважаючи ні на жару, ні на холод. Люди дивувалися й запитували, звідки він раптово з'явився. Сай Баба не шукав спілкування й розмов. Він лише відповідав на запитання. Удень він звичайно сидів під деревом, а ночував в зруйнованій мечеті в центрі села. Він носив завжди те саме плаття, довге до п'ят, і шматок тканини, замотаний на голові. Даремно було давати йому новий одяг, він відразу роздавав її людям.

Цей мудрець був мусульманином і індусом одночасно, й не знаходив в цьому ніякого протиріччя. Він прийшов, щоб налагодити дружбу і єдність між релігіями. "Бог індусів і бог мусульман — одне ціле, між ними немає ні найменшої відмінності, чому ж їх віддані сваряться між собою? Дурні діти, візьміться за руки й об'єднаєтеся, будьте ласкаві й великодушні, і тоді ви опинитесь на порозі нового життя".

Сай Баба дуже любив світильники. Він брав масло в крамарів, і всю ніч у нього горів вогонь. Одного разу крамарі, що безкоштовно постачали масло, зговорилися не давати йому більше. Коли ж Баба на чергове прохання одержав відмову, він незворушно набрав чистої води, наповнив нею лампи й запалив ґноти. На диво й страх крамарів, що спостерігали, лампи загорілися й продовжували горіти всю ніч. Крамарі зрозуміли, що перед ними святий і впали йому в ноги, каючись і вибачаючись.

Були й інші таємничі прояви особистості Сай Баби. Наприклад, він був знавцем усіх писань і світових релігій. Але це було абсолютне незрозуміло, тому що із шістнадцятирічного віку ніхто ніколи не бачив, щоб він читав яку-небудь книгу. Як не могли також пояснити, чому більшу частину свого життя він спав на дошці довжиною 1,5 метра й шириною 90 см., підвішеної до стелі ганчірковими стрічечками на висоті близько 2 метрів над землею. Ніхто ніколи не бачив як він туди попадає.

Сай Баба говорив, що людина не повинна тікати від життя і його проблем, а мужньо вставати осбличчям до них, і ніколи не давав ради покинути мир і усамітнитися в лісі. Він забороняв практикувати утримання від м'яса або іншої їжі, й сам по святах готував блюда з м'яса й роздавав усім. Цьому святому було відомо все. Одного разу жінка-мусульмунка в паранжі, простяглася перед ним, відкривши обличчя. Учень, що сидів поруч, побачив, яка вона прекрасна й став думати про те, щоб побачити її знову. Не говорячи ні слова, Сай Баба зараз же нахилився й ударив його ціпком по голові…

В 1886 році він сказав: "Я йду до Аллаха, подбайте про моє тіло протягом трьох днів. Якщо я повернуся, то займуся ним сам, якщо ні, поховаєте". Його подих і серце зупинилися. Була зафіксувана смерть і послідовникам сказали поховати його. Але вони не встигли — на третій день подих повернувся…

"Я щедро даю всім, хто просить, але, на жаль, немає жодного прохання з мудрістю. Мій скарб відкритий, але ніхто не приходить із возом, щоб забрати його. Я кажу: ідіть вглиб, шукайте й копайте, але ніхто не прагне позбутися своїх турбот".